Ще за часів польської держави в Рогатині діяв музей, проте через воєнні буревії було втрачено всі експонати і музей зник. Вдруге до ідеї створення музею громадськість міста повернулась лише після проголошення незалежності України. З самого початку було вирішено, що музей носитиме ім’я Миколи Угрина-Безгрішного. Впродовж багатьох років Микола Угрин жив в цьому будинку, працював у нашому місті, але важливим є, звісно, не це.
Микола Угрин-Безгрішний (1883–1960) був непересічною особистістю – відомим письменником, видавцем, фотографом, педагогом, громадським діячем і щирим патріотом, який постійно перебував на вістрі усіх найважливіших для своєї Батьківщини подій.
З 1911 до 1939 року працював викладачем в Українській приватній гімназії ім. Володимира Великого в місті Рогатин, що на той час була одним з найпотужніших навчальних закладів Галичини. В роки Першої світової війни М. Угрин – у лавах Українських січових стрільців (з початком війни організував сотню усусів, а також був співорганізатором та активним працівником видавничо-освітньої установи Пресової Квартири). Із закриттям гімназії у 1939 р. і до червня 1941 р. перебував на посаді директора Рогатинської школи освіти дорослих. Під час німецької окупації в роки Другої світової війни викладав у Рогатинській учительській семінарії. Незабаром вступив до лав української дивізії “Галичина” (пізніше І дивізії Української національної армії).
Микола Угрин редагував та видавав часописи “Самохотник”, “Вісник Пресової Кватири У.С.С.”, “Самопал”, “Бомба”, “Будучина”, “УСУСУ”, “Червона Калина”, “Рогатинець”, “Око”, “Обрій”, “Грім”, газету “Рогатинське слово”. З його ініціативи засновано видавництво для дорослих “Журавлі” і для дітей – “Сині дзвіночки”. У 1936 р. разом з Антоном Лотоцьким видав “Граматику української літературної мови”. Він – автор прозових творів (“Нарис історії українських січових стрільців”, “Етапна гімназія УСС”, “Коротка історія живця Черче”), а також драматичних “Лицарі Залізної Остроги” та “Софія Галечко” і поетичного твору “Молитва УСС”. За декілька років до смерті написав автобіографічний твір “Мій життєпис”.
Помер Микола Угрин у місті Новий Ульм (Німеччина) у 1960 р.
У Рогатині його пам’ятають як людину високоосвічену та надзвичайно інтелігентну. Ось рядки із спогадів Богдана Барана, колишнього студента Рогатинської вчительської семінарії, про свого найулюбленішого вчителя: “Приділяв Микола Угрин велику увагу національному вихованню. Він вважав, що важливим принципом національного виховання є виховання почуття обов’язку. Обов’язку жити за нормами християнської моралі, обов’язку берегти свою історію, рідну мову, звичаї і традиції свого народу, своєї родинної реліквії, а також обов’язку працювати над собою”.
20 червня 2001 року в Рогатині відновлено садибу Миколи Угрина-Безгрішного, в якій передбачалось створення краєзнавчого музею.
8 квітня 2003 року на базі відновленої садиби Миколи Угрина-Безгрішного створено історико-краєзнавчий музей Миколи Угрина-Безгрішного.
15 червня 2004 року в Рогатині на базі музею-пам’ятки дерев’яної архітектури і живопису ХVІ-ХІХ ст. церкви Святого Духа та краєзнавчо-історичного музею-садиби Миколи Угрина-Безгрішного створено музейний комплекс обласного підпорядкування (філіал Івано-Франківського обласного художнього музею).
Наприкінці 2007 року профільмузею-садиби Миколи Угрина-Безгрішного було змінено з краєзнавчо-історичного на художньо-краєзнавчий.
